Праця має надзвичайно велике значення для людини, для її існування. Після того як людині було призначено «у поті лиця… їсти хліб свій», праця стала для неї одним із основних занять.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
КЗпП України передбачає такі види трудового договору залежно від терміну, на який він укладається.
Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий). Укладається з дотриманням загальних положень, викладених вище. Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівникам. Він укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників.
Трудовий договір на певний строк. Строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи, умов її виконання або інтересів працівника. Таким чином, за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений час.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 6 листопада 1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснив судам, що укладаючи трудовий договір на певний строк, цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, але також і настанням певної події, наприклад поверненням на роботу робітниці з відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною; працівника, який звільнився з роботи у зв’язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; обранням народним депутатом або на виборну посаду (п.7). Строковий трудовий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника.

Головний спеціаліст відділу документування, контролю виконання
та звернень громадян Головного управління юстиції у Закарпатській області
Оксана Клецко