Відповідно до ст. 53 Цивільного Кодексу України, ст. 128 Господарського Кодексу України фізична особа — підприємець, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому Законом.
Порядок та умови визнання суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Процедура банкрутства може бути застосована лише до громадян, які набули статусу підприємця.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство право ініціювати процедуру банкрутства фізичної особи-підприємця, належить як самому підприємцю-боржнику, так і тим фізичним чи юридичним особам, які мають право вимагати від підприємця погашення заборгованості. Ініціювати процедуру банкрутства підприємця можна лише за наявності боргів, які безпосередньо пов’язані із здійсненням ним підприємницької діяльності. Якщо ж заборгованість виникла у зв’язку з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок позбавлення життя людини чи спричинення шкоди здоров’ю громадян, через несплату аліментів або з інших причин, що не пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, ініціювати процедуру банкрутства неможливо.
Справа про банкрутство за заявою кредитора порушується господарським судом у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (в квітні 2012 року ця сума становить 328 200 грн), які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Неспроможність боржника погасити вимоги кредиторів має підтверджуватися доказами вжиття заходів примусового стягнення з боржника грошових коштів через органи державної виконавчої служби.
Одночасно із прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке, згідно із законодавством, не може бути звернено стягнення.
У відповідності до п. 3 ст. 47 Закону про банкрутство громадянин підприємець одночасно з заявою може подати план погашення заборгованості, який затверджується господарським судом, за відсутності заперечень кредиторів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців. Якщо ж все-таки в межах цього строку підприємець не зможе розрахуватися із фізичними та юридичними особами, які вимагають від нього повернення боргу, суд визнає його банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
З цього моменту строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали: припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом. Вимоги, забезпечені заставою, задовольняються в третю чергу відповідно до встановленої черговості (ст. 49 Закону про банкрутство). За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.
У відповідності до п. 3 ст. 49 Закону України про банкрутство протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.
Головний спеціаліст сектору з питань банкрутства
Головного управління юстиції в Закарпатській області Г.Ю. Павлик
